МДМА Molly Чусовой МДМА Molly

Ну, бро, сегодня я тебе расскажу, как я закупился закладками и оторвался на всю катушку с девчонками! Все началось с того, что нашел связь у нашего гоп-коллеги, который поставляет химию. Я заслал ему сообщение: "Братуха, дай шарики на ночку, я обещаю быть щедрым!" Без промедления, он ответил: "Ну держи, гаш новый, огонь!" Ох, я уже представлял, как мы с девчонками будем кутить этот гаш и плыть на волнах эйфории! Пришло время собраться и отправиться на место сбыта. Вся наша компания собралась в подвале старого абандонного дома, где мы обычно шмыгаемся, когда нам хочется устроить настоящую вечеринку. Там нас уже ждали трое девчонок, которых я затащил с собой. Сразу было видно, что на химию они понимают, ведь у них глаза светились от предвкушения. Закладки были настоящими и кайфовыми! Мы заранее расположили их на столике, разогреваясь перед тусовкой. Я вспоминал, как мне однажды нахлобучило с такой же закладки, и я полностью улетел, не помня о прошедшей ночи. Знаешь, молодежь все время ищет экстрима и новых ощущений, и я как раз такой молодежный задрот, который с радостью берет на себя роль организатора таких шоу! Наконец наступил момент, когда мы решили перейти на дело и попробовать гаш. Расположившись в уютном кругу, мы начали медленно размишлять о том, как нас ждет незабываемая ночь. Я включил музыку, которая вызывала глубокие эмоции, а химия уже начала свою магическую работу. Мы сидели и погружались в мир иллюзий и фантазий. Галлюцинации начали охватывать мою сознательность, и я чувствовал, как все вокруг меня начинает перекручиваться и искажаться. Ощущения были оторваны от реальности, и я просто плыл в океане наслаждения! Прошло несколько часов, и я не мог оторвать свой взгляд от прекрасных девчонок, которые были со мной. Они были такие же наркоманки, как и я, и мы понимали друг друга без слов. Взгляды наши говорили о том, что мы нашли друг друга в этом безумии, и сейчас мы вместе и в одном ритме. Мы становились все более ширьми и осмелевали, уходя в наши безумные фантазии. Мы испытывали каждую секунду сладостного ощущения и эйфории. Но, конечно же, не могли не заметить, что некоторые из нас становились слоупоками, медленными и неловкими. Но это не останавливало наше стремление провести эту ночь, как будто она последняя в нашей жизни. Через несколько часов возвращение в реальность стало неизбежным. Я почувствовал, что химия начинает покидать мое тело, и меня начало мучить ощущение пустоты. Этот момент можно назвать даже неким потусторонним снотворным, где время останавливается и все твои проблемы теряются где-то в бездне. Тем не менее, я не мог сказать, что это была безусловно великая ночь. Это было просто шмаль, с которым мы все время встречаемся в своей жизни. Конечно, было весело, и мы наслаждались каждым мгновением, но все же, в конце концов, это просто шняга, которая не стоит внимания в долгосрочной перспективе. Мы поужинали и попрощались друг с другом, зная, что это было пиковое состояние, которое не повторится снова и снова. Мы знали, что надо возвращаться в реальность и не закрывать наши глаза на все проблемы и сложности, с которыми мы сталкиваемся каждый день. Заключая, я хочу сказать, что наркотики – это неправильный путь в жизни, и это не то, что должно определять тебя как личность. Мы все стремимся к новым ощущениям и экстриму, но это не оправдывает наше безрассудство и неадекватность. Помимо всего этого, надо помнить, что здоровье и счастье – главные ценности в жизни, и они не стоят на карту, когда речь идет о химии и закладках.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т